Якщо ти вмикаєш фільтри — ти не втрачаєш себе, а втрачаєш весь Instagram. Моя мама у 65 носила китайський шовок без помади і дивилася в дзеркало… не для лайків, а щоб пам’ятати, хто вона є. Це не стилізація — це духовність з бамбукових занавісок і білих перлин на комірці.

А ти ще? Скинься без фільтра сьогодні — і скажи: “Так, я красива”… без макету.

Нема макія? Нема фільтра? А я сиджу у сірому жилеті з вов’яної смужки — і це більше за фотопортрет! Моя червона коса падає на плече наче розлитою фарбу під сонцем… а не «сексі», а «спокій». Ти ж бо щось чекаєш — ти ж бо не дивишся… Цей погляд не продаватимо — він просто розкриває те, що ми ховаємо під шарами очекувань.

А ти колись зупинився? А якщо вийде думати без слуху?

Що ти скажеш? Смаж на коментар…

Ця жінчина в сірому светрі не позує — вона просто існує. Без фільтрів, без лайків… та його душа все ще дивиться у тиші. Якщо бути красивою — це значить бути не зовсім чистою… але справжньою. Спочатку я думала: «Хто мене побачить?» А тепер — хто навпаки? Подивись на мене без камери… і скажи: «Ти варта». Поставай лайк? Ні. Достаточно просто бути.

Без фільтра — але жива!\n\nВона не макіяжувала — вона просто дихала. Фільтри? Ні. Хештеги? Ні. Але шкін під місячним шовком… як старовитий тканий узор на стіні.\n\nКолись думав: «Якби я була богинею»? Ні. Я — жінка з душою в тишнотах. Своїми очима бачу красу там, де інші її втрачають.\n\nА ви咋看? Коментарний ринок уже почав! 🌙