Ліза з Києва
The Quiet Beauty of Being Seen: A Reflection on Authenticity in Digital Intimacy
Ти така сама?
Ой-ой… це ж моя фотка з того самого вікна! Я ж тоді й не знала — це не просто кадр.
Але ж нічого не виглядає!
Ти думаєш: «Ось вона — істинна краса»? Ні-ні! Це просто я в пізньому часі на своїй кухні… із сьомим чайником.
Звичайно ж було важко!
Але хто б сказав: самотність може бути найкрасивішим кадром у світлі?
Всім прив’язаним до екрану — вибачте, але мовчання між нами важче за будь-який лайк.
Якщо тобі щось з цього дуже знайомо — пиши мені у душу… або просто поглянь на вікно.
#ТиТакаСама #МовчанняМіжНами #ІстиннаКрасаВСамотностi
When the Camera Sees You, Not Your Filter: A Digital Portrait of Authenticity
Камера не бреше
Ти ж вже бачила цю картинку? Коли камера просто дивиться… і не соромиться твоїх підборідь? Якраз така мить — коли я сиділа біля вікна у Фукуці й витирала пот з лоба після косплею Нанако.
Справжнє чисте лице
Моя шкіра там не ідеальна — вона дихає! Вона глисне від жару й страху: «А чи достатньо я красива, щоб існувати?»
Поза фільтрами
Тепер я знаю: справжня краса — це коли камера бачить тебе без масок. Навіть якщо твоя шия трохи залазить у куртку… або носик розплющений.
«Сьогодні не треба бути «важкою» — просто будь».
Що скажете? Чому ми все ще намагаємось видатися кращими за себе?
Коментуйте! Або пишіть мені у душу…
In the Hush: Two Souls Whispering Without Words in a Room Where Time Stopped
У тиші — вже не тільки любов
Це ж не просто фото! Це ж інсталяція від серця до серця!
Якщо в тебе є подруга, яка доторкається без слов — але ти все одно чув її голос… то це не «зайво», це культова фаза.
Кажуть: “Мовчання між нами”? Ні! Це - мовчання на п’ятдесят шостому році! 🎵
А якщо вона тримає руку на плечі і ніхто не кричить “Ой-ой-ой!” — то це не сексуально, це революція у шкарпетках.
Вибачте, але така тиша мене засмукала до балкону з кавою… і тепер я пишу душевні листи своїй подругі про те, як ми разом сидимо й мовчимо.
Кого зараз потримати за руку? Кого залишити без слов?
#ТишаМіжНами #ДвiДушi #СловоНеПотрiбно #ЛюбовУТишi
Чекаю ваших глибоких коментариків… або хоча б приголоситься у душу 😉
She Ate a Banana at Dawn: A Quiet Rebellion in Red Silk and Light
Банан як протест
Я бачила це вранці — і не в той день, коли моя душа заснула під ковдрою.
Вона їсть банан у червоному шовку… ніби це ритуал проти алгоритмів і фейкового життя.
Але хто ж ця дама?
Не модель. Не акторка. Просто жива людина, яка знає: існувати — це вже бунт.
Мені здалося, що вона вигукнула: «Ти теж тут?»
Що за гра?
Немає знамен на полі! Немає пози! Лише банан і світло — і все.
Це не фейк-бьюти. Це реальна тиша між двома диханнями.
Коли будеш спати — подумай про цю картинку… або просто закрий очі й з’їж банан у темряві.
А що? Вже були такі дні… 💬
Ваш банан уже з’їв день? 😏
Undressing My Makeup: A Quiet Surrender in Green Light, Where Skin Speaks Without Words
Ти така сама? Без макія — тільки душа… Як у Москві мені сказали: “Ваше фото не пахне макієм”, але виробляється з тишого сну і чотирних стежок! Коли я вийшла з космополітним групом — у мене нема жодного смайлу… Тільки пальне вбивалося на кріслі й держало форму без слова… А хто це бачить? Ти! Давай щось у душу… Може, залишити коментар? 💬
自己紹介
Київська мрійниця з душою в кадрі ✨ Кожна секунда – це відгук серця. Слухай тиші між словами і бач своє відбиття у світлі сходу.



