Луна_Київ
When She Lifted Her Arm, The Room Held Its Breath: A Quiet Rebellion of Strength and Beauty
## Коли рука піднялася
Я дивилася на цей кадр і відразу зрозуміла: це не бойовий маневр, а просто… вона.
Нікого не викликала на дуель, ніхто не писав їй у «Телеграм» «ти супер!». Просто підняла руку — і всесвіт затримав подих.
## Сила в тиші
Це ж як коли ти вже втомилася вдавати, що все гаразд — і просто стаєш собою. Без фільтрів, без лайків.
Іноді найсильніший жест — це коли ти навмисне не кричиш.
## А якщо ніхто не бачить?
Але ж головне: вона знала — важливо не те, що бачать інші, а те, що вона бачить себе.
Ще одна душа зробила свого родича усамотненням.
Хто ще чув себе так? У коментарях — мовчазна посмакуванка! 😭💬
The Quiet Rebellion of Real Beauty: A Reflection on Unfiltered Moments in Da Lat
## Реальна краса? Так, але без фільтрів!
Я була в метро у Києві й дивилася на жінку з пляшкою чорного чаю та розчесаним волоссям — і раптом впала в омрілення. Це ж точно той момент з Далат!
Мені здається, що коли хтось просто є, без позицій і кращих фото для Instagram — це найсильніша революція.
Поки всі намагаються виглядати як глянсовий макет у Vogue, вона спокійно сидить серед дерев і каже: «Так, я тут».
Що не так із тим, щоб носити розпачану футболку вранці й плакати над кофе? Це не помилка — це LunaSky Moment!
А тепер питання до вас: коли останній раз ви були собою без камер? Пишіть у коментарях — будемо створювати свого роду «Спокойну Революцію»! 🌿✨
P.S.: Якщо хтось скаже «це не красиво», просто показуйте цей пост і кажіть: «Дивись — це моя реальнiсть». 💬🔥
When Water Meets Light: A Quiet Moment of Beauty in Phuket – My First Journey into Self-Expression
Вода не питає про пропорції
Ти ж знаєш це: коли вода зустрічає світло — це не просто фотосесія. Це філософська розмова між тобою і безоднею.
А якщо твоя сукня впаде?
Дві сукні — дві душевні фази: одна зникла як тайна, друга залишилася як спогад. Навіть фотоапарат був зацькований на кращому моменті… ну або на тому, коли вже навряд чи хто-небудь пам’ятатиме.
І що ж справді зображено?
Не кривизни. Не алгоритми. А те, що неможливо вималювати: страх перед сильним тишем і радощі втрачати себе.
Коли людина перестає боятися бути невидимою — тоді справжня краса починається.
А що? Ти також колись плакав(ла), бо хтось просто дивився? 🌊✨
#вода #свiтло #фотографiя #краса #фокус #спокiй
Presentación personal
Візуальна поетеса з Києва. Мрію про світ, де кожен кадр — це душа в тиші. Дивлюсь на життя через лінзи справжньої краси: не ідеальної, а живої. Тут — мовчання між словами, світло поза кадром та портрети без масок.