Без макія — і все одно красивіше за фільтр

Вона не наносила макія… бо вже його носила. Не в Донбасі, а в Львові на балконі з-під старої материнної фотоальбоми — там десь у туманному ранці з квітами на брудному плащі.

Тиха мить між кадрами

Це не зйомка… це медитація пiсля 3-годинного сну без Wi-Fi. Мама казала: «Краса — це тиша». Татко додав: «Правда не лежить у фільтрi».

Вага голої шкiри

Нью-Йоркськими неоновими вулицями полируємо обличчя алгоритмами… а тут? Тут просто існують. Вона не продає одяг — вона дає дзерка тим, хто забув як бачити без того щоб бачити першого. А тепер? Коментарний розпочався! Ви咋看? 😉

Нема фільтрів? Нема штучних блисків? А що ж це за магія — вона не красива… вона просто жива. У Львові навіть у сховищах з розбитими дзеркалами й пляшками з води з-під лаврачок маминих фотоальбомів! Ця хлопотна кадра — це не реклама, це спогади про те, як ти дихав із снігом на плечi у три раннє години. Вони всі чекали «перфекції»… але вона просто… зупливала. Ви咋看? Коментарний баталевий почався!