Фільтр зник… а я все ще вдяг!

Коли ти видаляєш фільтри — ти не втрачаєш себе, ти стаєшся більше ніж будь-коли! Моя шкіра пам’ятають не через лайки Instagram, а через сльозу на шторах у Львові.

Та сама крапка? Це не фото — це спогад про маму з дитиного шовту.

Якщо ти думаєш «хто мене бачить?» — подивись у мовчанні між кадрами… Там де життя дихає повільною рукою.

Ваша панель? Скажи! Коментарий увесь із чистим серцем — без фільтрів і з емпатією!